кн перемін

кн змі7

Для VIP-персон, льотчиків та політиків
дуже важливо вирішити особисті проблеми
(і проблеми дружин, чоловіків, колег тощо)
таємно, без інформування громадськості.
Інакше прощавай, відповідно:
- вплив і влада
- високооплачувана робота
- політична кар'єра.
Ця е-книга підійде також усім без винятку, хто хоче зміцнити свій психологічний стан і піднятися над обставинами. Перешліть її тому, хто цієї допомоги може потребувати прямо зараз.
Позаяк автор сам військовий льотчик-винищувач, тому цю е-книгу написано на прикладі військових льотчиків і цивільних пілотів.

Самодопомогу можна отримати прямо вдома, не залишаючи теплого, зручного й комфортного середовища. Часто можна уникнути вкрай важких спогадів з минулого, проте отримати таке бажане піднесення, звільнення.
З цим можна щось зробити!
Вирішуйте свої проблеми самі, конфіденційно!
Ваші таємниці залишаться при вас і ніхто про них не дізнається!
Відчуваєте потребу отримати більше інформації про звіт персонально? Чудово!
Важливі організаційні моменти:
1) Якщо Ви вперше знайомитеся зі мною й читаєте ці рядки, то закривайте сторінку та переходьте на блог:

і краще ознайомтеся з моєю роботою.
2) Ви вже маєте бути ознайомлені з е-книгою "Конфіденційна психологічна самодопомога"
(для VIP-персон, льотчиків та політиків).
3) Це чудово, якщо хтось раніше користувався моїми послугами!
4) Я особисто працюю за для власного задоволення й Вашого результату!

пʼятниця

Том Купер 13.04

Обіцяйте свою підтримкуPledge your support

УвійтиSign in

Читайте в додатку SubstackRead in the Substack app

Відкрийте програму

Open app

Українська війна, 13 квітня 2023 рUkraine War, 13 April 2023

САРКАСТОЗАВР - ТОМ КУПЕРSARCASTOSAURUS - BY TOM COOPER

13 КВІТ. 2023 Р.13 КВІТ. 2023 Р.

202202

5353

Привіт всім!

Я тижнями не публікував жодних «важливих оновлень» про війну в Україні. З одного боку, я був – і я досі – надзвичайно зайнятий своєю роботою. Це залишатиметься таким ще деякий час.

Дякуємо, що прочитали Tom's Substack! Підпишіться безкоштовно, щоб отримувати нові публікації та підтримувати мою роботу.

Обіцяйте свою підтримку

Ще одна причина, чому я «припиняю» репортажі про війну в Україні, також є причиною того, чому я тепер публікую на Substack замість Medium. По суті, адміністратори Medium почали звинувачувати мене в публікації «хейтспіча» – через те, що я цитував бійців ЗСУ, які називали своїх генералів «педорами».

Щоб переконатися: так, я знаю, що це негарне слово. Однак скаржитися на його використання, не прочитавши, що я написав, смішно та образливо. Це стало очевидним, коли відповідні адміністратори (а також деякі «колеги» в США) поскаржилися, що я використовував його (одного разу), і запитали, чи я вважаю, що я правильно пояснив його використання. Досить сказати: як можна побачити, фактично читаючи мої дописи за останні три місяці (перенесені тим часом на цей обліковий запис), я використав цей вислів принаймні 3-4 рази.

Як на мене, це все пояснює. Прочитайте і хоча б спробуйте зрозуміти. Якщо ви не можете зрозуміти: попросіть пояснення. Це основи чогось, що називається «комунікація». І, за чутками, спілкування є сутністю людства. Навпаки, робити поспішні висновки на основі лову і навішування на одному слові є – наскільки це типово для нашого часу – не що інше, як тупо і образливо. Якщо ні з якої іншої причини, то тому, що я достатньо зрілий і тверезий, і, звичайно, мені не потрібні якісь ліниві чи малоосвічені підлітки, які навчать мене, що має бути «правильно» і «неправильно». Достатньо сказав.

ПОВІТРЯНА ВІЙНА

Генштаб у Москві, схоже, відмовився від своїх претензій на знищення енергомережі України. Наразі мені незрозуміло, чи він повністю вичерпав свої запаси балістичних і крилатих ракет, чи дійшов висновку, що немає сенсу продовжувати спроби через покращену українську протиповітряну оборону, але: минуло майже місяць після його останнього великого стилю, рішучі зусилля зруйнувати систему, а Київ тим часом оголосив про намір відновити експорт електроенергії до ЄС. Не помиляйтесь: це не означає, що українська енергосистема зараз у відмінному стані. Щонайбільше це означає, що на даний момент він достатньо стабільний. На його повний ремонт ще знадобиться більша частина цього року.

Це також не повинно означати, що статус засобів ППО наземного базування Збройних сил України та ППО (ППО) буде чимось на кшталт «відмінного». Поставки IRIS-T, NASAMS, Sky Guard/Aspide, Crotale, модернізованих С-125 «Нева» та АКМ-П1 «Оса» поки що були достатніми лише для обмеження зносу та бойового зносу наявних С-300, «Бук М1» та АКМ «Оса». систем: недостатньо для їх заміни або навіть для того, щоб блок живлення достатньою мірою покривав усі стратегічно важливі установки. Поставки всіх "Патріотів", додаткових NASAM, решти IRIS-T тощо триватимуть місяцями довше. Іноді вони означатимуть не справжнє підкріплення, а скоріше «заміну втраченого або несправного обладнання». Наприклад, RUMINT стверджує, що дві поставлені Іспанією ЗРК MIM-23 I-HAWK (обидві американського походження) були несправними до такого ступеня, що їх довелося «відправити на Захід для ремонту». Крім того, схоже, що ідея спарювання RIM-7 Sparrow з українськими Буками М1 виявилася не такою простою.

Перші системи NASAM, які були поставлені в БПМ, бачимо в дії в листопаді минулого року.

Підсумок: стан засобів протиповітряної оборони наземного базування (ППО) ПСУ такий, що Повітряно-космічні сили (ВКС) Росії залишаються здатними встановити принаймні тимчасову перевагу в повітрі на окремих ділянках фронту. Протягом останнього місяця ми бачимо, як це вдається майже щодня, зокрема в районі Авдіївки. Там поєднання засобів електронної протидії (ECM), протирадіолокаційних ракет, БПЛА, що використовуються для розвідки, маршуючих високоточних боєприпасів (LPGM), таких як Lanclets, і «класичних» PGM (таких як UPAB-1500 і UMPK) викликає постійні та серйозні проблеми . до ЗСУ .

У мене є сумніви щодо виробництва та/або розгортання UPAB-1500 у великих кількостях. Але, безумовно, UMPK. Набір для переобладнання грубий, але простий у виготовленні в достатній кількості. Тим часом ця зброя стає (дуже неприємним) фактором.

Суть UMPK майже така ж проста, як і Joint Direct Attack Munition (JDAM) американського виробництва: оснащення простої бомби FAB-500M-62 крилами та системою наведення, які дозволяють її кидати з віддалених дистанцій ( за межами радіусу дії ППО України).

Як усе це "працює"?

Росіяни розгортають свої наземні системи радіоелектронної боротьби дуже близько до лінії фронту (настільки близько, що їх регулярно обстрілюють не лише українські ГІМАРС чи РПВ , а й трубна артилерія too): the combination of proximity to the targeted zone and the power of their emissions is enabling them to temporarily overwhelm early warning- and fire-control radars of Ukrainian air defence systems. Su-30SMs and Su-35s are keeping Ukrainian radars under pressure with help of their Kh-58 anti-radar missiles, too. Additional pressure is exercised by heavy deployment of Russian UAVs to detect and track Ukrainian SAM-systems, and then - if they’re close enough - attack them by Lancets, as in this case (you can see the Lancet approaching, as a ‘small grey speck’ at the bottom of the photo):

In this fashion, the Russians are creating what could be described as ‘safe corridors’ through the areas protected by Ukrainian GBAD. These corridors are then used by Su-34s – apparently operating at high speeds and altitudes of 12,000m or higher, and additionally protected by their on-board-ECM-systems – to attack. The combination of high altitude and high speed is enabling them to release UPMKs from ranges of 30-40km away. Indeed, some are reporting attacks from as far as 60km away: this is likely to sound as ‘too much’ to many, but, should be within realms of possible. Point is: the jet carrying such weapons is within the ‘danger zone’ of the Ukrainian GBAD for a very short period of time (about 30-60 seconds); releases the weapon and turns away. That’s it.

Theoretically, the UPMK is large (and crude) enough to be detected, tracked, and shot down by systems like Buk M1 and Osa-AKM. However, the combination of Russian ECM, anti-radar missiles, shortage of SAMs, and short duration of such attacks are severely limiting their ability to operate safely, and react whenever necessary.

Conclusion is on hand. The VKS is delivering severe blows upon the ZSU and the PSU, and the latter two have too few means – too few electronic warfare systems and, meanwhile: insufficient stocks of surface-to-air missiles – to react effectively. This is not going to change unless Ukraine gets not only enough SAMs to protect its major urban- and industrial centres, but also its power grid, AND at least most important sectors of the frontline.

….the essence of this is answering all the possible questions to the ability of the ZSU to run any kind of major counteroffensives on the ground in the near future, too.

….and the issue of ‘F-16s for Ukraine’. Sorry, but it remains a cold fact that no ’24 F-16s’ – not even ‘240 F-16s’ – could change the situation by any kind of a serious degree. That would much more electronic warfare systems, many more early warning radars, the construction of a secure communication systems….and air-to-air missiles at least matching the performance of R-37Ms deployed by Russian MiG-31BMs and Su-35S. Otherwise, any ‘F-16s’ delivered to Ukraine are going to end in exactly the same fashion like PSU’s MIG-29 shot down on 10 February. Absurdly, the Ukrainian military censorship subsequently left the local media quote the pilot (who ejected and survived) as reporting his aircraft something like, ‘spontaneously self-disintegrated’. Sorry, but these are practices of Pakistani military spokespersons, not of somebody who can be considered a reliable official source.

To make sure: I understand the PSU. They’re facing impossible odds, and have suffered heavy losses in pilots and aircraft while achieving very little in return. They have next to no means left to change anything: the force is down to flying 5-8 attack sorties a day, perhaps as many scrambles by MiG-29s and Su-27s. No surprise everybody is frustrated. However, in air warfare there’s no place – and no reason – for mythology: air warfare is a matter of physics and mathematics. Even more so if the ZSU troops on the frontlines know (and very well at that) what’s going on in the air above them.

BATTLE OF DONBASS

Generally, the frontlines in eastern and southern Ukraine are where they used to be as of mid- to late March. Shouldn’t mean thee were less losses, or the situation is less critical – and that on both sides.

Kremina…ZSU – which is: 140th Marine – is slowly mopping up the big forest in the Bratska Mohyla area, south of this town. That said, the VSRF is said to have regrouped and built up a large concentration of forces in the Kremina area: the re-built 90th Tank Division, 144th Motor Rifle Division, several BARS regiments and most of the II Army Corps (‘Separatists’) should be deployed in the second line – as an ‘operational reserve’.

Bakhmut… in early April, Gerasimov deployed the entire 98th VDV Division plus an entirely new PMC to replace the battered Wagner. Sure, two or three companies of the latter are still present, and claiming all the successes for themselves, but in essence, it’s the VDV and that new PMC that are operating there. Flanks north and south of the ruins of this town are held by a mix of motor-rifle and VDV troops, too. The VDV’s tactics in Bakhmut is different than that of the Wagner: it’s pulverising everything in its way by TOS-1s and heavy mortars before advancing. For example, on 3 April, it secured the AZOM Works, reached the hospital and the Metallurg Stadium, and then pushed for the Police Station, Jail, Market, Hotel Atlantic, and the Bakhmut Railway Station 2. By 6 April, it reached the latter. By 7 April, the VDV assaulted the Schools No. 2 and 40 in the south, reaching the Chakovskoga Street, and thus cutting off the final stretch of the Road 0504 (connecting Bakhmut with Ivanivske and Chasiv Yar). The onslaught was stopped only through a series of – apparently ‘costly’ – Ukrainian counterattacks. One of these, run on 7 April, recovered most of the area between Chajkovskoga and Korsunskogo Streets.

One of two T-80BVs of the ZSU claimed as knocked out by Russian Krasnopol guided shells during a counterattack in the centre of Bakhmut on 9 or 10 April.

That said, the fresh Russian troops continued attacking, the last week, and have definitely reached the full width of the railway line before attempting to cross it. It was only the last two days the ZSU managed to force them out of the Avtotekhtsentr compound, west of the line, just for example. Similarly, heavy fighting between the Hotel Tranzyt and Hotel Atlantic (or their ruins) is still going on.

Notable is the ‘silence’ of ZSU units bearing the brunt of fighting inside Bakhmut of our days: 93rd Mech, 24th Mech, Border Guards, Skala Battalion, 125th TD, 3rd Spartan and the 3rd and 5th Assault Brigades. They’re doing their job and fighting: no ‘Soledar Debating Club’, no name-callings, no Nazi salutes, no tanks painted like Wehrmacht/Waffen-SS – and no running away like while the 46th and the 67th were around. Could be an ‘accident’, of course, but I think it’s none: rather something worth attention and keeping in mind for the future.

Avdiivka…As reported on Facebook about two-three weeks ago, the Russians launched a major attack from Opytne into the south-western flank of Avdiivka. Combined with air strikes, this disturbed and distracted the ZSU garrison – 53rd Mech, 36th Marine and 116th TD – sufficiently to enable another prong of the Russian attack to secure Krasnohorivka and then push over the railway line in direction of Stepove. That was about two weeks ago. Eventually, this advance was stopped by Ukrainian reinforcements – 71st Jäger, apparently – which threw the Russians back across the railway line and further towards Krasnohorivka (perhaps drove into the village, too). As of 12 April, the Russians were happy to claim they’re back to the railway line, and to have forced the ZSU to withdraw to the western side of the nearby stretch of the M20 highway, too.

That all said, and despite this stabilisation of the frontline, this area remains one of particular concern for the ZSU – because of above-mentioned, highly-effective Russian air strikes (some of which have knocked out entire groups of Ukrainian armoured vehicles: FAB-500M-62 is, after all, much more powerful than any kind of an artillery shell), but also because of the Russian grinding through the trench system from Opytne in direction of Sjeverne.

Mariinka… generally, through February and March the Russians have secured everything east of and up to the Druzhby Avenue, and ever since are pushing through the Donetsky Kombinat (north) and Prat Ahro Resurs compound (south) in western direction. Apparent idea is to force Ukrainians to withdraw by threatening to encircle their positions in what is left of the north-western quarter of this town.

Thanks for reading Tom’s Substack! Subscribe for free to receive new posts and support my work.

Pledge your support

202 likes

53 Comments

Write a comment…

Kornei

23 hr ago

edited 23 hr ago

Liked by Sarcastosaurus - by Tom Cooper

Hi Tom. Good luck on this platform. Always pleasure to see your opinion and sarcasm.

LIKE (28)

Milos984

23 hr ago

edited 23 hr ago

Liked by Sarcastosaurus - by Tom Cooper

Just two notes:

A) the PSU MiG-29 od Dmitro Sklarevskyj was "disintegrated" at 10th February - for some reason - UA censor let the pilot to put forvard warious version´s of his downing. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02zna9uuDQgx1vkJaWK2FD71kVm3k63PNrarp65ftZpfVBPuyyB8YK4YizQ1frCmKel&id=100071807121016

B) that "highly-effective Russian air strikes (some of which have knocked out entire groups of Ukrainian armed vehicles: FAB-500M-62" and that link https://twitter.com/narrative_hole/status/1645109931819819009 is complete rubish. The video of burning BMP-3 column is at least year old and shows in fact russian BMP´s destroyed by UA.

LIKE (4)

5 replies by Sarcastosaurus - by Tom Cooper and others

51 more comments…

Ukraine War, 24 March 2023

Good morning everybody!